Аби не лишити по собі в суспільстві «дурний післясмак», політику треба вивчати як професію
Трохи передісторії. 1999 рік. Працівники кафедри психології Корнелльського університету Девідом Даннінгом і Джастіном Крюґером провели дослідження з психології поведінки людей. Так виник всесвітньовідомий сьогодні «Ефект Даннінга-Крюґера».
Дослідники встановили, що люди із невисоким рівнем інтелекту, недостатньою кваліфікаційною підготовкою та вузьким кругозором не мають здібностей для того, щоб зрозуміти: рішення, які вони приймають, — помилкові, а талантів, якими вони себе наділяють, у них немає. Ось чому вони вважають, що мають рацію у всіх своїх діях і краще за інших розуміють ситуацію. В обмеженої людини таке світовідчуття згодом набуває рис психологічного захисту. Вона приймає рішення відстоювати свою позицію, бо відчуває: як тільки допущу думку, що дію неправильно, мене відразу витіснять із насидженого місця більш талановиті індивіди.
У талановитих людей, спеціалістів своєї справи, все відбувається навпаки. Вони добре розуміють, наскільки складними є закони реальності та наскільки широким є поле знань, які у перспективі можна опанувати. І це приводить їх до заниження власних здібностей та недооцінки своєї ролі в суспільстві. Чи здатен хтось із обмежених людей зізнатися собі в необізнаності? Даннінг та Крюгер стверджують, що ні.
Після кожної революції починають несамовито працювати «соціальні ліфти»
А тепер до реалій нашого питання. Чому серед українських політиків такий великий відсоток посередностей та людей із обмеженим інтелектом? Причин кілька.
Перш за все, до політики слід готуватися. Емоційно, освітньо, психологічно. Відточувати свої експертні, ораторські, комунікаційні навички, розширювати кругозір та опановувати навики логічного мислення. Аби не лишити по собі в суспільстві «дурний післясмак», політику треба обрати єдиною професійною діяльністю і відповідно вивчати її як професію. І лише після цього йти в публічну політичну діяльність. Саме так відбувається у розвинутих суспільствах. Там, де сформовані політична культура і традиції, які передаються із покоління в покоління, від еліти до еліти.
Укранці мають довгу та героїчну історію нації, але майже не мають сталої історії державності. Протягом двох десятиліть Україна мала незалежність, яка дісталася їй майже задарма. І еліта, і суспільство фактично формувалися в умовах, коли не знали що із цією незалежністю робити і навіщо взагалі будувати національну ідею, державність та створювати якісь політичні традиції. Це пояснює деградацію державних інститутів, а також той феномен, коли кожне наступне скликання Верховної Ради гірше за попереднє.
Лише кілька останніх років після Революції Гідності, з початком війни на Донбасі, ми маємо початок формування державності. Втім, це ще не означає, що почала формуватися і політична традиція та еліта.
Світова історія довела, що після кожної революції починають несамовито працювати «соціальні ліфти». «Хто був ні ким – той стане всім», — так після жовтневої революції формулювали цей феномен комуністи. Тож нічого нового.
В Україні ці ліфти почали свою роботу з 2015 року. І туди потрапили люди, м’яко кажучи не підготовлені до професійної політичної діяльності: ані психологічно, ані інтелектуально, ані етично. Вони змішалися із тими, хто в українську політику проліз раніше, хоч це і не означає, що ті були більш підготовлені до неї. Тому що політичної еліти, у якої можна було б навчитися політичній діяльності, не було і досі немає в Україні.
У підсумку маємо такий собі політичний тераріум з політичних профанів, який сам себе охороняє. Бо, як стверджують Даннінг та Крюгер: вони бояться зізнаватись в помилках, адже переконані, що тоді їх одразу витіснять справді талановиті люди.
Як тільки західна цивілізація перестане нав’язувати нові правила для нинішнього штаму політиків — нічого не вийде. Бо профани не тільки переоцінюють свою компетентність, вважаючи себе талановитими, але й демонструють нездатність адекватно оцінити фахівців із високим рівнем кваліфікації в такій самій сфері діяльності. Саме тому в українській політиці так ненадовго затримались експерти з реального сектору економіки, бізнесу чи інновацій.
Це замкнуте коло? Так буде завжди?
Буде, якщо ті, хто є дійсно спеціалістами та професіоналами в певних галузях, нарешті не зрозуміють, в чому причина їх власного бажання бути «поза політикою».
Хочете, щоб в парламенті та міністерствах все частіше з’являлися за рівнем інтелекту людиноподібні примати і далі встановлювали свої правила для всього суспільства? Тоді будьте «поза політикою» й далі.
Хочете змінити країну, не бути «вічним мігрантом» — тоді зрозумійте першопричину заниження власних здібностей та недооцінки своєї ролі в суспільстві. Пересильте себе – та починайте діяти. Готуйте себе і свій розвинутий інтелект до політичної діяльності. І станете прабатьками політичних традицій нової України.
Джерело: nv.ua
