Официальная Варшава глубоко разочарована результатами переговоров между вице-премьером, министром культуры и национального наследия Польши Петром Глинским и вице-премьером Украины Павлом Розенко. Об этом говорится в заявлении канцелярии президента Польши Анджея Дуды. Больше всего поляков возмущает то, что в Украине до сих пор не отменили запрет на проведение поляками поисковых и эксгумационных работ на ее территории. Таким образом украинская сторона не выполняет мандат на переговоры, установленные президентами обеих стран.
Как дальше могут развиваться двусторонние отношения, в эфире радиостанции Голос Столицы спрогнозировала политический консультант Ирина Серова.
Чим викликана ця заява канцелярії Польщі?
— Я хочу пояснити, що насправді відбувається. Я би дуже не драматизувала все, що відбувається між Польщею та Україною — це перше. Ми зараз спостерігаємо такий собі коктейль з внутрішньої польської політики та її зовнішньої політики, який, до речі, грає не дуже на руку самій Польщі. Я нагадаю, що у 2019 році, тобто уже через рік, у Польщі — парламентські вибори. Зараз там при владі хто? Консервативна партія «Право і справедливість», представниками якої є і Дуда, президент Польщі, і Вітольд Ващиковський, який є головою МЗС. Ми бачимо, що не все добре у внутрішній політиці Польщі, і її місці в ЄС. Вони отримали нещодавно серйозні європейські санкції — перша країна, яка отримала санкції за всю історію ЄС, з приводу незаконної судової реформи, де дійсно є проблеми з призначенням суддів, відповідно, Європа відреагувала. Ми знаємо, що «Право і справедливість» — партія, яка завжди починає грати українську карту, коли в неї є якісь певні рейтингові проблеми, ось що і починає відбуватися. Заангажованість тут просто українським питанням — це один з аргументів передвиборчої боротьби цієї партії. До речі, тактика «Права і справедливості», правлячої партії, відносно України не дуже підтримується самим польським суспільством і її опозицією, польською, і це — дуже добрий сигнал. Друге питання. Ми маємо розуміти також, що у Польщі зараз правляча партія веде таку політику не тільки відносно України. У них є дуже серйозні питання з Білоруссю по ексгумації польських військових в Куропатах, у них є питання з Німеччиною, де вони починають вимагати репарацію за наслідки Другої світової війни, і, відповідно, до України.
Чому суперечка загострилася після візиту Розенка до Польщі?
— Я нагадаю, що наприкінці минулого року, відбулася офіційна зустріч нашого президента Петра Порошенка і Дуди, вона доволі непогано пройшла, наші навіть пішли на такі протокольні поступки, показуючи, що дійсно ми дуже хочемо співпрацювати з країною, що ми хочемо налагодити стосунки, все відбулося нормально. Але коли український президент підняв питання щодо руйнування могил українських вояків на території Польщі, президент Польщі заявив дуже неоднозначно, що спочатку треба вияснити чиї то останки, треба провести ексгумацію і тільки після цього ми будемо розглядати питання… Тобто він фактично заморозив питання відновлення цих могил. Наші відреагували, і відреагували, я вважаю, правильно, тому що ми нарешті почали демонструвати дипломатичну тактику так званої smart power, тобто розумної сили. Що це значить? Це коли ми поєднуємо і м’які поступки і відповідні сильні і жорсткі дії, коли це заслуговує інша сторона. Але завершуючи свій коментар, я би хотіла на ключове звернути увагу. Завжди між державами головними питаннями у відносинах є не релігія, не історія, не мова — це маніпуляції. Головною є економіка і безпека. У нас — дуже спільні питання є з Польщею. Польща дуже добре розуміє, що таке безпекове питання відносно України і як важливо його підтримувати. Тим самим є економічна співпраця дуже серйозна. Це не тільки наші трудові мігранти, які поїхали і там дійсно є ключовою рушійною економічною силою в Польщі, це ще й питання «Північного потоку» газового, який також від Росії, який дуже не потрібен Польщі, як і нам, українцям. Тому я все ж таки думаю, що ми будемо ще бачити не одні такі ритуальні дипломатичні танці навколо українського питання з боку Польщі, і це буде десь відбуватися, я думаю, протягом року. Не треба, я закликаю, ані журналістів, ані експертів, ані політиків, експлуатувати на цьому питанні. Бо експлуатація внутрішня цього питання, неправильна його подача, може призвести до дуже серйозних потім дій і антидій з того боку. Дипломатія завжди має відбуватися шляхом перемовин, а не потім коментарів цих перемовин. Офіційних заяв достатньо для того, щоби робити висновки, я думаю, щоб зберігати холодний розум для того, щоби все ж таки виграти в цьому дипломатичному протистоянні.
Віце-прем’єр Польщі Петро Глінський повідомив, що отримав запрошення до Києва на наступний раунд переговорів із віце-прем’єром Павлом Розенком. Коли такі переговори можуть відбутися?
— Якщо він отримав, якщо він погодився, це вже каже про те, що дипломатична робота відбувається, відбувається в нормальному режимі. А оці кардинальні заяви, які ми чуємо від нього, ми маємо розуміти, що це — політичні заяви для внутрішньої публіки, для польського виборця, для виборця саме партії «Право і справедливість», консервативної правлячої партії. І коли це відбудеться, я думаю, прогнозувати конкретну дату — це не в моїй компетенції зараз, як Ви розумієте, але я думаю, що це буде не дуже довгий період, і робота буде тривати нормальна. Але я попереджаю, будемо ще чути багато чого такого кардинального, всіляких закликів. Не треба звертати на це увагу. Відповідно, коли якісь певні маркери українського інтересу поляки будуть переходити, наші мають відповідати, симетрично відповідати, і це буде достойна позиція, про яку я казала.
Самі поляки зважають на такі промови?
— Ми розуміємо, що суспільство має прихильників радикальних партій, консервативних і так далі. Відповідно, я думаю, що ця гра, як я сказала, на виборця партії, які дуже хочуть це чути, і не тільки відносно України. У них же є імперські замашки, як ми розуміємо, і вони хочуть такої, знаєте, історичної сатисфакції постійно, тобто вони і до Німеччини мають претензії, і до Білорусії, і до інших країн. Звичайно, ці тези находять своїх прихильників в Польщі, але половина суспільства не підтримує їх, кардинально не підтримує, і це прихильники опозиційних сил Польщі, і це інтелігенція, і це історики, до речі, польські, адже сто істориків і лідерів суспільної думки Польщі підписали лист до польського уряду з протестом такої політики. Тому я не думаю, що поляки надто це підтримують і якось зважають, що це якийсь тотальний рух антиукраїнський починається. Звичайно, ми маємо розуміти, що Росії це дуже на руку, і, звичайно, в інформаційному просторі ми будемо бачити ще повідомлення, як поляки начебто українців ненавидять, не їдьте до Польщі або навпаки — не їдьте до України, поляки. Тобто це треба пояснювати людям, щоб адекватно реагували на це і розуміли, що проти нас зараз ідуть також і інформаційні війни, і треба спочатку зрозуміти, кому це потрібно.
К слову, дипломат, глава Международного центра перспективных исследований Василий Филипчук в эфире «ГС» высказал мнение, что сближению Украины и Польши могут посодействовать результаты будущих выборов, на которых избиратели поддержали бы другие политсилы а не те, которые сейчас находятся при власти.
Джерело: Голос Столицы
